Олексій Неїжпапа
- контр-адмірал ВМС України -
Залишити Крим без сумнівів. Про жінок-військових і майбутнє.
Епізод #17
Епізод #17 Олексій Неїжпапа
Залишити Крим без сумнівів. Про жінок-військових і майбутнє.
Гість |
Це інтерв'ю досить незвичне та відрізняється від наших традиційних форматів. Як мінімум, ми записали його на борті флагману українського флоту - кораблі "Гетьман Сагайдачний"!

Цього разу гостем нашого проєкту Connecting Women з Інною Катющенко став командувач Військово-Морських Збройних Сил України Олексій Неїжпапа. І ця зустріч стала по-справжньому захоплюючою.

Рубрика "Чоловіча думка" поповнюється новими обличчями!

Як мислить військовий такого масштабу? Що думає контр-адмірал про службу жінки на морському флоті (спойлер: обома руками за) та чи вдається йому бути татом вдома і командувачем на кораблі?

Олексій зруйнує всі стереотипи про військових, які тільки у вас були! Людина, яка на всі 100% підтримує гендерну рівність, і щиро вірить у те, що жінка також може стати командувачкою Військово-Морських Збройних Сил України.
Теми, які обговорюються в інтерв'ю
  • Знайомство з контр-адміралом Олексієм Неїжпапою. Про стереотипи щодо військових, початок кар'єри і те, як воно бути командувачем екіпажу.
  • Яким має бути військовий? Якими якостями потрібно володіти для служби на флоті?
  • Про те, як стати командувачем Військово-Морських Збройних Сил у 44 роки. Від малюнків кораблів у дитячому садочку до найвищого звання.
  • Щоденні обмеження корабельної служби, про душу корабля та єдиний організм екіпажу. Способи зрозуміти, що служба на кораблі - це те, що тобі подобається і до чого лежить душа.
  • Престиж професії військового: трансформації, які відбувалися з часів радянського союзу до сучасної армії
  • Традиції на флоті: без чого не починають їсти моряки, чого не можна робити у кают-компанії та чому однослужбовця викидають за борт, якщо у нього народжується дівчинка
  • Як бути хорошим керівником? Говоримо про основні принципи менеджменту на посаді військових
  • Знайомство з дружиною та весілля. Жінка, яка присвятила своє життя сім'ї та чоловіку-військовому.
  • Роль жінки у житті Олексія: спокій та впевненість у родині = гарантія на службі
  • Про Герби на борту та славу українського судна Сагайдачного
  • Вихід з Криму, запровадження технологій на службі. Наскільки складно було відмовитись від служби в Криму, переїхати до Одеси з родиною?
  • Жінки в армії та на флоті. Особисті знайомства з жінками-адміралами. Що маємо зараз в Україні та яке майбутнє нас чекає?
  • Секрети виховання дітей. Військовий на кораблі, батько вдома. Чому контр-адмірал не наполягає на продовженні своєї справи?
  • Керування академією ВМС. Про нові ідеї у вихованні та навчанні курсантів.
  • Що чекає на українську армію? Про технології, розвиток та запозичення досвіду інших країн.
  • Особисті мрії: виховання дітей здоровими та гідними людьми.
Читати інтерв'ю (скорочена версія)
- Мені здається, що моряки - це більш романтичні професії.

Це залежить від простору. Є романтика різна - морська, а є військово-морська. Хоча вони може й схожі між собою: самого себе захищати, корабель захищати, свою родину, близьких та країну.


- Сьогодні у мене на інтерв'ю незвичайний гість - командувач Військово-Морських Збройних Сил України Олексій Неїжпапа. Я давно хотіла взяти з тобою інтерв'ю, тому що ти зламав мої уявлення про військових. У тебе дуже високий інтелект, візіонерське ставлення до життя, почуття гумору, сильне та відкрите серце.

У нас у голові є якісь стандарти та уявлення щодо військових. Військовий - це дисципліна, це строй, людина має бути строгою, нехаризматичною, беземоційною та без жартів. Але це не так.
Кожна людина - особистість, яка народжується у суспільстві та сім'ї. Військовий - це лише професія, яка нас відображає.
- Ти очолив військово-морські сили у 44 роки. Це дуже рано. Які твої внутрішні відчуття - це якась фортуна або логічний шлях, стратегія у кар'єрі? Чи мріяв ти взагалі про це?

Я б не сказав, що колись мріяв стати командувачем, я завжди хотів бути моряком.

У шкільні роки, навіть у дитячому садочку я завжди малював кораблики. Я народився у Севастополі, у морському місті, де завжди були кораблі та флот. Мій батько був лікар, але починав свою службу моряком радянського воєнно-морського флоту.
Я просто віддавав себе службі, морю. Виконував свої обов'язки максимально краще, наскільки міг. Так і став командувачем.
- Виконувати заради когось обов'язки - це доволі серйозний виклик.

Сама по собі служба - це обмеження війною. Обмеження у вільному пересуванні, у спілкуванні з рідними та близькими - те, що бере на себе людина, яка йде на службу. А на флоті - тим більше, екіпаж постійно знаходиться на кораблі.


- Чи уявляв ти ці обмеження, коли мріяв про флот?

Звісно ні. Став курсантом - тоді зрозумів, що це повне обмеження всього. Коли приходиш на корабель - ти розумієш твоє це чи не твоє. Після першого року починаєш усвідомлювати, чи приймаєш ти корабельну службу, чи бажаєш цього і як до цього корабля ставишся. Бо справжній моряк до корабля ставиться як до живої істоти. Екіпаж - це душа корабля. І чим він кращий, тим чистіша душа.

Коли ти цим живеш та віддаєш цьому душу, тоді виникає бажання робити свої обов'язки максимально краще.

Всі ці уявлення живуть у тобі з лейтенанських часів. Якщо вони залишаються, тоді у тебе є майбутнє на флоті.


- Мені здається, що роки тому професія військових була знецінена. Як підняти престиж цієї професії?

У перші роки незалежності було змінено розуміння важливості збройних сил.

Зараз, у зв'язку з агресором, до збройних сил є дуже велика повага. Однак, Україна знаходиться на найнижчих сходах захищеності. Я говорю про соціальну та фінансову захищеність. Збройні ж сили знаходяться у цій системі на останніх сходинках.


- Які традиції існують на флоті?

Всі корабельні традиції беруть основу з парусних суден. Це дудки, команда, корабельний розклад, поведінка у кают-компанії тощо. Наприклад, командира корабля завжди запрошують до кают-компанії на прийом їжі, а не він сам приходить. Якщо не прийшов за 15 хвилин, всі мають право починати їсти.


- А найкумедніші традиції?

Якщо у моряка народжується дівчинка, екіпаж викидає його за борт. А коли хлопчик - весь екіпаж віддає свій пай масла.
Традиції допомагають полегшити життя екіпажу, коли ви завжди разом в обмеженому колі. Коли приходить людина на борт, їй потрібно дати місце, провести інструктаж, надати ритуальний нагрудник - це традиція гарного тону, проявлення гостинності.
- Є така практика, коли з військових кейсів кращі стандарти беруться для менеджменту в бізнесі. Я чула від твоєї команди, що ти дуже класний менеджер. Які твої секрети у керуванні людьми?

Керівник завжди має розуміти, чим саме він керує. Люди бачать, що він професіонал і знає, про що говорить.

Командир корабля бере на себе відповідальність за життя флоту та екіпажу. Екіпаж, до речі, це цілий організм. Від його функціонування залежить виконання будь-якого завдання та цілі. Від дій звичайного матроса залежить життя всього екіпажу. Тому відносини на борту будуються на взаємоповазі.


- Давай перейдемо до сім'ї. У тебе двоє хлопчиків, дружина. Як ти познайомився з нею?

Як завжди знайомляться курсанти? На дискотеці.


- Дівчата вибирали більш військових?

По-різному. У радянські часи всі хотіли вийти заміж за військових, потім всіх хотіли за моряків, а після - перейшли до бізнесменів.


- Яким було твоє весілля? Жінка знала, на що шла?

Я був у формі, звичайно. Свідок мій теж у погонах. Я зустрічався з нею 3 роки перед весіллям, тому вона розуміла, з чим має справу.
- В житті військових жінка відіграє дуже велику роль?

Звичайно. Коли в сім'ї порядок, все на своїх місцях, це надає впевненості.


- Але жінка, яка йде заміж за військового, вона має забути про свою реалізацію. Яким чином у вас компенсується цінність жінки в сім'ї?

Вона віддається повність і це дійсно важко. Особливо, коли ти жінка адмірала.


- Ти був офіцером, який виходив із Криму, залишав територію, на якій ти виріс і почав кар'єру військового. Як ти проходив цей час? Що тобі допомогло пережити це?

Для військового приймати такі рішення не важко. Якщо ти справжній військовий та патріот своєї країни, давав їй присягу, тобі не треба вибирати - йти до ворога чи до своїх побратимів.

Я народився в Криму, там народилась моя дружина, мої діти. Мені було, звісно важко, але я не мав сумнівів, що ми повернемось туди.


- Треба було перелаштовувати армію до воєнних дій?


Ми вдались до гібридних способів застосування Збройних Сил. До флоту дуже велика увага з боку держави. Зараз я намагаюсь реалізовувати також ті задумки, які були розроблені за попереднього командування. Щоб розвиватись, ми маємо вдаватися до сучасних технологій. Зараз ми розвиваємо безпілотні системи.

У нас зараз э поняття "всеохоплююча оборона" - коли захистом займаються не тільки військові, але й вся держава. Це вже давно працює в Ізраїлі.


- Давай поговоримо про жінок в армії. Тобі доводилося зустрічатися з авторитетними жінками на міжнародному полі, які в армії виконують важливі ролі. Якими були твої враження?

Вперше я познайомився з командувачкою 6 флотом США, адміралом Лізою Фрачетті. Жінка дуже амбітна, цілеспрямована, має жіночі риси, авторитетна. Ця жінка невеликого росту, але я б назвав її "ракетою" - потужним енергетичним зарядом.

Нещодавно також познайомився з командувачкою ВМС Швеції. Дуже крутий професіонал, справжній адмірал, вправний менеджер.

Зараз ця тема дуже розвивається. У нас є ліцей, де навчаються дівчата. Цього року ми випустили перших ліцеїсток, вони бажають вступати в інституті ВМС, дехто вже там навчається.
Я певний, що пройде кілька років, і ми будемо мати в Україні командира корабля жінку. Так відбудеться, я в це вірю. В деяких випадках жінки навіть більше підходять для цієї справи: вони більш врівноважені, здатні приділяти більше уваги до деталей. А на флоті немає неважливих деталей.
- Цікаво, як чоловіки будуть підпорядковуватися жінці. Тут треба мати певний рівень сприйняття без гендерних упереджень.

Звичайно. Це зміна певних усталених парадигм. Але ми ж бачимо - у нас багато успішних жінок в країні: директорки заводів, керівники в міністерствах тощо. Корабель - це теж невелике суспільство. Жінка, якщо хоче стати моряком, військовим, вона має закрити питання дітей.


- Сім'я вже не може бути на першому місці?

Так. Ти більшу частину життя віддаєш службі.


- Вважаєш, що наша армія вже готова до жінки-керівника?

Чого б і ні?


- А як ти відчував взаємодію з цією жінкою, яка керує цілим флотом? Уявляв би ти себе в підпорядкуванні їй?

Тут треба розуміти, що жінка, яка йде служити командиром, вона не починає з керівної посади. Вона починає із самого низу, має рівні обов'язки разом із чоловіками. А в нас "ой, це жінка, їй буде важко робити, хай краще чоловіки роблять". Але це наш український менталітет.

Якщо ця жінка-керівник буде із самого початку позиціонувати себе рівною з чоловіками, тоді й успіхи будуть у службі.
- У тебе двоє хлопців. Ти, напевно, виховуєш їх у дусі мужності, чоловічої сили. Порадь якісь секрети? Бо зараз не вистачає цих якостей у чоловіках.

Всі наші діти дивляться на нас. Основне - це те, як ми себе поводимо (як ми живемо, як спілкуємось, які в нас цінності).


- Ти вдома - більше військовий чи більше батько?

Я не військовий вдома. Сподіваюсь на це. Якщо ще й вдома бути військовим, - це буде пекло для твоєї сім'ї.


- Діти планують піти твоїм шляхом?

Ні, і я поважаю їхній вибір, не тисну.

Старший син вже закінчив магістратуру, але економічну. Але щось морське, "флотське" в ньому точно залишилось. Він постійно цікавиться, що там відбувається в ВМС, телефонує і розповідає останні новини. Мабуть, це не стало його вибором, але в генах залишилось.

Молодший син взагалі іншого світогляду. Хоча вони один одного дуже люблять, поважають, підтримують.


- Я знаю, що ти керував навчальною академією. Як формувати в молодих хлопцях мужність?

Коли я прийшов в академію ВМС, я почав думати, що я хочу зробити для цього закладу. За основу я взяв свої спогади з курсантських часів та корабельний досвід.

Я відновив курсантський театр естрадних мініатюр. Першу виставу зробили з колишніми випускниками у клубі на 300 чоловік. Вільного місця взагалі не було.

А ще відновив День Нептуна, дискотеки для курсантів. Відтворив корабельну атмосферу під час навчання.


- Ти впевнений, що наша армія зможе вийти на новий рівень. У нас впроваджуються нові технології, новий підхід до виховання молодшого покоління. Що ще б ти додав до цього переліку, щоб підтвердити свою думку?


Армія 2014 року та армія 2021 року - це речі, які навіть не можна порівнювати. І я хочу, щоб за 5-6 найближчих років наша армія стала набагато крутішою, ніж зараз.


Ми повинні мати сучасне озброєння. безпілотні системи, технології, системи та органи управління. Війна у сучасному світі - це війна технологій. Треба не тільки вчитися у себе, а й впроваджувати досвід інших країн.


- Чи є особисті мрії?

Мрію, щоб у моїх дітей було все добре, і щоб вони стали справжніми людьми.


- Дуже дякую тобі за розмову!

І тобі. Слава Україні!


- Героям слава!
Можливо, відповіді на питання ти знайдеш саме тут